З нагоди Всесвітнього дня поезії бібліотека отримала від української письменниці з Новодністровська Галини Мельник (літературний псевдонім Галка Світланчик та Дністряна) книгу "Торнадо. Передчуття війни і... Війна", присвячену Героям, які полягли у боях за Незалежність України та віру в Перемогу. Авторка збірок поезій, перекладів, віршів і казок для дітей та власних пісенних творів: "Дерево життя" (2004 р.), "В полоні любові земної" (2006 р.), "Дарую вам щирість свого словоцвіту" (2006 р.), "Привіт, мої любі!" (2009 р.), "Її загадковості магія" (2012 р.), переклад віршів італійської поетеси Д. Шімонеллі "Poesie" (2012 р.) та "Пагін на сухостої" (2014 р.), "Казковий зорепад" (2018 р.), "Як кротики Рий, Зем і Лю задумали у сонечка промінці відібрати" (2019 р.), "Як халамидник став Лобросилом, подолавши булінг" (2021 р.), віршована казка "Макітра-втікачка", "Торнадо. Передчуття війни і... Війна".
Чернівецька обласна бібліотека для дітей
Блог для популяризації дитячого читання
Сторінки
Сторінки
22 березня 2024 р.
Всесвітній день поезії: книжкові подарунки від авторів
З нагоди Всесвітнього дня поезії бібліотека отримала від української письменниці з Новодністровська Галини Мельник (літературний псевдонім Галка Світланчик та Дністряна) книгу "Торнадо. Передчуття війни і... Війна", присвячену Героям, які полягли у боях за Незалежність України та віру в Перемогу. Авторка збірок поезій, перекладів, віршів і казок для дітей та власних пісенних творів: "Дерево життя" (2004 р.), "В полоні любові земної" (2006 р.), "Дарую вам щирість свого словоцвіту" (2006 р.), "Привіт, мої любі!" (2009 р.), "Її загадковості магія" (2012 р.), переклад віршів італійської поетеси Д. Шімонеллі "Poesie" (2012 р.) та "Пагін на сухостої" (2014 р.), "Казковий зорепад" (2018 р.), "Як кротики Рий, Зем і Лю задумали у сонечка промінці відібрати" (2019 р.), "Як халамидник став Лобросилом, подолавши булінг" (2021 р.), віршована казка "Макітра-втікачка", "Торнадо. Передчуття війни і... Війна".
"Музика та слово - струни його душі": мереживий проєкт до 75-річчя поета, композитора Володимира Івасюка
За горою скрипка гірко плаче
За горою скрипка гірко плаче,
Хвилі Черемошу тихше б’ють.
Пішов з життя відомий мій земляче,
Покинув нас Володя Івасюк.
Занадто мало він прожив на світі,
Та живучи творив добро.
І завдяки йому вкраїнська пісня 70-х
Впевнено стала на крило.
І хай роки у вирій відлітають,
Нажаль нам не дано спинити час.
І все ж я вірю — не зав’яне наша пам’ять,
Бо його пісня завжди поміж нас!!!
11 березня 2024 р.
""…І душа моя віщує…": відомий-невідомий Юрій Федькович": мережевий проєкт до 190-річчя від дня народження українського письменника
- Адальберт Гординський де Федькович народився 21 вересня (за версією Осипа Маковея - 21 жовтня) 1809 року в галицькому селі Селиськах, де його батько був управителем лісів. Вчився в нормальній школі у Станіславові, яку закінчив у 1823 р.
- Батько поета - ополячений український шляхтич.
- У неповні чотирнадцять років стає цілком самостійною людиною - працює писарем, пізніше займає мандаторський пост.
- 1830 р. Адальберт Гординський прибуває в Сторонець-Путилів, як писар мандатора Вікентія Рудковського, де і знайомиться з майбутньою дружиною, Анною Дашкевич.
- Історія стосунків Федьковича з батьком дуже складна.
- Батько, суворий від природи не жив у згоді з матір’ю, був постійно відсутній, а пізніше й зовсім залишив родину, оселившись в Чернівцях.
- Юрій Федькович у спілкуванні зі своїм знайомим, художником Роткелем, навіть відхрещується від батька, назвавши його відчимом.
- Певний період письменник жив з батьком у Чернівцях, де навчався в школі, пізніше батько віддає його до австрійської армії, де він служить до 1863 року.
- Образа на батька в душі поета з роками не згасала. Навесні 1863 р. він перехрещується на православ'я, змінює прізвище та ім'я - на Юрій Федькович.
- Батько неодноразово кликав свого Юзя до себе. За два роки до смерті у листі до сина Адальберт Гординський писав: "Моя дитино! Уже між нами згода - амінь! Ти можеш свою ціль осягнути лише тоді, коли посидиш тут кілька тижнів... З одвертим серцем і цілою щирістю приїжджай до свого батька".
- Лише перед смертю батька, 24 серпня 1876 року, Юрій приїздить до Чернівців. В цей час Адальберт Гординський вже був геть ослаблий. Він заповів свій маєток та майно своєму єдиному синові Юзеві (Юрію Федьковичу).
- Помер батько 9 вересня 1876 року. Похований на Руському цвинтарі Чернівців.
Ковалець Лідія Михайлівна. Сторінками життя і творчості Юрія Федьковича : навчальний посібник /Лідія Михайлівна Ковалець. - Чернівці : Рута, 2005. - С. 35-39, 44-56 : іл., фото. - (Літературні імена Буковини).
8 березня 2024 р.
"Музика та слово - струни його душі": мереживий проєкт до 75-річчя поета, композитора Володимира Івасюка
Василь Іванович Мартинов (16 квітня 1938, Олександрія Благодаренського району Ставропольського краю — 13 березня 2006, Львів) — український журналіст, письменник, поет, член НСПУ, Львів.
Лауреат премії ім. О. Гончара — за книги: «Магія Думного потоку», «Уроки Ліни Костенко», «Німа дзвіниця», «Нанашка» (Уроки Ірини Вільде).
Пісня, яку створили Василь Мартинов з композитором Валерієм Квасневським — дарунок до 54 річниці з дня народження Великого композитора.
Історія народження твору "Пісня про Володимира Івасюка": http://www.ivasyuk.org.ua/for.php?lang=uk&id=pisnya_pro_volodymyra_ivasyuka
Пісня про Володимира Івасюка
музика: Валерій Квасневський
2001–2002
Але коли новий надходить день,
Ти оживаєш в пісні лебедино
І знову линеш в світ своїх пісень.
Він зітканий із чарівних мелодій.
Серця людей хвилює кожен звук.
Лунає пісня! Це прийшов Володя.
Це радість нам дарує Івасюк.
І все ж із днем приходить сум, як мука.
І все ж, коли твої пісні дзвенять,
Нам сумно, що подать не можем руку
І що тебе не можемо обнять.
Ти — наша гордість, велич і тривога,
Ти — Віра і Надія, і Любов.
З тобою в нас до мрій одна дорога,
Яку давно зборов ти й не зборов.
Іди по ній і клич нас за собою.
Червону руту кожен хай знайде.
Народ, якому ти сплатив любов’ю,
З любов’ю і до тебе теж іде.
Та все ж, коли в полон бере осмута,
То радість у серцях гніздечко в’є
Від того, що в нас є «Червона рута»,
Що Івасюк Володя був і є.